Як Галька робила внукові хрестини
Оскільки про традиційне волинське весілля я вже написала, пора переходити до традиційних хрестин.
Отже.
В дочки тої самої Гальки через положений термін – тобто через рік, після весілля – народився син.
І, так як моя мати була її хресна, то зібрались ми їхати на хрестини.
Дочка Гальки , в заміжжі, жила не в милому волинському селі з батьками, а в поганому поліському місті Кузнєцовськ, де стоять здорові сірі градирні Рівненської атомної електростанції.

Ми купили якогось здорового пирога з яблуками, бо до породіллі не можна без хліба, купили якихось брязкалець і дістали з гори мої старі пелюшки, вибравши ті, що поновіш (то був крепко хороший подарунок на той час) і поїхали.
Як вияснилось, по приїзді, дочку хресної ще й положено брать за куму.
Тільки не в першу пару.
А в першу пару вредна дочка, не слухаючи Гальку, взяла ту саму старшу дружку Оксану, яку Галька недолюблювала, вважаючи, що Оксана поклала око на жениха, і навіть подло накреслила на асфальті перед молодими хреста крейдою – щоб вони розійшлись і самій вийти за жениха заміж. Врока того Галька відробила домашніми методами, а Оксану облаяла, і вигнала з двору на третій день після весілля, хоч Оксана і клялась і божилась, що нічо вона не знає, крейди в руки не брала бо жарила грінки.
І от тепер – диви – її брати за куму!
Щоб якось виправити ситуацію Галька напросила ще три пари кумів рідні, ну і дочку хресної – як положено – теж... разом вийшло п’ять пар.
Коли вся ця компанія ввалилась в мацюпусіньку кузнєцовську церкву, таку розміром як пів-галькіної хати в селі, то піп довго не міг отямитись. Казав, що скільки служить – таке бачить вперше. Але записав всіх поіменно в книжку, і почав хрестини. Коли ж, під час обряду піп іде кругом купелі, а за ним – куми то виглядало це так, як збір сибірських шаманів, шо почали кругові танці, тільки бубнів не вистачало.
З похрещеним дитям прийшли додому, тобто в гуртожиток, де вони жили захопивши цілий блок – дві кімнати з кухнею – і де Галька вже приготувала розкішного стола на всіх гостей.
Всілись і стали пить самогон і їсти всяке.
Куми були цікаві – одна кума була юна-юна, років тринадцяти, молодша за мене, вона завше брала в одну руку стопку з самогоном а в другу – стакан компоту, коли тост закінчувався перехиляла самогон і швидко запивала його компотом а потім морщилась і сильно червоніла.
Один кум був поет з фарбованим в чорне чубом і вусиками, він виголошував тости віршами і хвастався, що посилав вірші в районну газету і там розглянуть, може навіть буде публікація. Кум-поет був в костюмі і в галстуку. Кума-поета просив кумувати зять, познайомившись з ним – як він сам розказував – в ресторані по п’янці.
Ще одна кума була начальниця Галькіної дочки, з і вона весь час хвасталась, що поступила на заочний в педінститут, і скоро буде мати вищу освіту.
Та кума була в блузці (а не у футболці як всі), і довгій спідниці.
Решта кумів стерлось з моєї пам'яті.
Самогон погано пах, мені його не хотілось, побачивши, що п’янка робиться сильно весела я злиняла звідти в другу кімнату, до дитини.
Дитина лежала завішена пелюшкою в люлі, щоб не зурочили. Люлю купила Галька – люля буда жорстка і не люлялась, щоб не привчать дитя. Мені, як юній особі можна було посидіти біля нього а старшим жінкам – ні, чоловікам – теж ні, і ще не можна було ні в якому разі називати дитя "зайчик" або дивитись на нього з боку голови.
Втовкши мені ці примудрості Галька сказала, що піде подасть солодке "залівне" з вишнями і пироги з маком – якщо вони грамотні люди, то поймуть, що це значть те, що пора йти додомку.
Гості не поняли.
Кума-поета якраз били за гуртожитком, за те, що дуже вже чіплявся до юної куми, напитої самогоном, кума в блузці роздивлялась фотографії в альбомах і вела привітну бесіду, одним словом ніхто ще не хотів нікуди йти.
Тоді Галька взяла мене і бідолашну Оксану і ми пішли шукати квіти. Недалечко за гуртожитком цвів якийсь кущ, забула вже що то таке було. Ми стали обривати крайні гілочки і складати з них пучечки...
"Ви шо?" – розсердилась Галька – "Ви так до ранку будете!"
І полізла на кущ. Кущ був такий височенький, густий. Галька стала ламати його аж тріщав, і кидати вниз, а ми швиденько збирали, складаючи в купи. Обпатрошивши з пів куща, Галька стала злазить.
"Вам помогти злізти з дерева?" – запропонувала чемненька Оксана, Галька сердито копнула її ногою.
Натягнувши того паліччя в гуртожиток ми пов'язали з нього букети і склали на піднос і Галька урочисто винесла гостям.
Тут гості зрозуміли, що пора йти, вяленько розібрали квітки і розбрелись з тими квітками в різні боки. Кум-поет, в порваному піджаку і без галстука ще на прощання пробував почитати свій вірш, але язик погано слухався і нічого не виходило. Чорний чуб поета з'їхав на бік і з-під чуба вилізла лисина.
Їхали ми додому довго, з трьома пересадками.
Більш я ніколи в тому гуртожитку не була а хлопчика Сашка, котрий був хрещеним немовлям, бачила після того всього пару разів. Зараз він, напевне, вже добрий кінь. І не впізнаю.