Гриби
В мене не було баби в селі. У всіх баби були, а в мене – нє.
От ми, літом, їздили до баби нашої двоюрідної сестри. Але ми там були трошки – пару днів і все, і це ж не те...
А село було дуже гарне – гори, озеро, на горах ліс, в лісі – гриби.
От ми підемо погуляти, після обіду на сонечку полежати на отій горі, що за городом і тягнемо оберемками гриби вниз – маслята, бабки і білі.
Притягнемо, сестрина баба стане їх перебирати і жарити в літній кухні а ми підемо в хату, попадаємо на пузо в залізні, пружинні ліжка і дивимось телевізора.
А по телевізору – як на зло – щодня новини і в тих новинах про те, скільки людей потруїлось грибами і діток показують на лікарняних ліжках, бідних, блідих з крапельницями , яких ледве-ледве вдалось врятувати. В дітей великі страдницькі очі.
Потім ми вставали з ліжок і йшли жувати гриби. Жували і дивились одна-на-одну як воно – ще не пішли перші симптоми?