Хаос

Ше тиждень - і люди казатимуть одна одній: "ой, без маски я вас і не впізнала".

З-за сьогоднішнього туману рибалки не бачили кінців вудочок:



( мат )

Були вчора з marmuletka  на "Медіакемпі". Загалом враження позитивне - бо кльові люди, кльова атмосфера, в принципі гарна організація. Зарядилася позитивом. 

Щодо змістової частини всього - доволі слабко. Все-таки захід розрахований в більшості на людей, які до журналістики, піару, інтернету мають безпосереднє відношення і займаються тим всім не перший день. Відповідно, хотілося більш серйозних доповідей, ексклюзивної і нової інформації. Бо чим відрізняється блогерство від журналістики або як журналісту шукати інфу й героїв  з допомогою різних соціальних мереж, я і так розумію :).

АЛЕ при тому при всьому я таки задоволена. І молодці, що то все організували, при тому на такому ентузіазмі і зі щирим захопленням від того, що робите. Якісно нового для себе не так вже й багато дізналася, але надихнулася. Імпульс щось робити з'явився :). На кілька ідей цікавих наштовхнуло. Якісь речі, які ніби і так знав, нагадалися, систематизувалися.  

UPD. Картинка кликабельна.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4af67ff3d1c38/

"Луганским учителям, – повідомив в суботу "Інтер", – чиновники рекомендуют на это время в отпуск идти в счет основного. Тем кто останется на рабочем месте обещают платить только две трети зарплаты, ссылаясь на кодекс законов о труде. Педагоги возмущены, но заявления на отпуск – пишут. Все аргументы слушали наши корреспонденты.

Евгений Иванов третий год работает учителем химии. Молодой специалист утверждает – ситуация с урезанием зарплаты серьёзно отразится на его бюджете.

Евгений Иванов, учитель химии Луганской специализированной школы N26: "Я не виноват в том, что мне продлили эти каникулы. Если бы можно было, я бы сейчас вел уроки, с удовольствием. Я абсолютно не виноват в этих каникулах. Почему же я теперь должен страдать и получать 2/3 или еще что-то? Можно, конечно уйти в тарифный отпуск за счет летнего, но почему мой отпуск должен страдать."

Учитель математики Лариса Грицова – председатель профсоюзного комитета школы. Говорит – за 27 лет работы не помнит ни одного случая, когда педагогам сокращали зарплату из-за эпидемии гриппа или предлагали во время каникул уходить в отпуск.

Лариса Грицова, учитель математики, председатель профсоюзного комитета: "Мы не первый год уходим на карантин. По две недели каждый год был карантин. Но нам всегда платили полностью. Работы у учителя достаточно и без учеников. У нас подготовка к урокам требует очень много времени. Это и методическая работа, и дополнительная работа с литературой."

В Луганском управлении образования заявляют – решение об уменьшении зарплаты абсолютно обосновано. Согласно Кодексу законов о труде, из-за вынужденного простоя, который в данном случае вызван эпидемией гриппа, работникам выплачивают только 2/3 заработной платы.

Валентина Кияшко, начальник управления образования Луганского городского совета: "На сегодняшний момент такая законодательная база, мы иначе не можем поступить. Если потом придут контролирующие органы, КРУ – они же потом могут снять эту зарплату как необоснованно начисленную. Если сверху придут какие-то документы и скажут всем платить так – мы все это сделаем. Но пока у нас это все отработано с юристами, финансистами, все подняты законы, мы все перечитали."

В 26-й Луганской специализированной школе работает более 80 преподавателей. Половина из них уже написали заявление на отпуск. Учителя не хотят терять часть зарплаты. Уже в ближайшие дни они получат отпускные.

Ситуацию прокомментировали и в Министерстве образования. Там требуют придерживаться их указов. И напоминают – в распоряжении ведомства чётко сказано, что во время эпидемии принудительно отправлять преподавателей в отпуск незаконно, а организацию работы учебных заведений необходимо проводить – как в каникулярный период.

"Інтер", звичайно, звернув увагу на важливу проблему. Інформація лише трохи не повна. Оскільки на каналі критика на адресу Януковича – табу, і всеь критичний запал власників витрачається на Тимошенко, за кадром залишилося питання про політичну відповідальність Партії регіонів.

Сама ж партія приховує від співгромадян той факт, що як мінімум в десяти регіонах України Партія регіонів є правлячою. А на Донеччині та Луганщнині – у неї взагалі монополія на владу: повний контроль над всіма Радами, призначений за її поданням губернатор, а особою номер один в області є Олександр Єфремов.

Внутри кофейни, расположенной около моей трамвайной остановки (возле психбольницы, стало быть).

Единственный раз не взяла с собой фотоаппарат. Снято мобильником, качество плохое.



Ежик, Коцарев olehkots и я



Битлз, ага.

( еще несколько под катом )

Коментувати

* зачекався вже

Будь завжди веселою, усміхненою, життєрадісною і такою як ти є кльвою сестрою ;)

( +++ )


p.s то буде мій невеликий подарочек :)
хто хоче може вітати 0977471281

В настоящее время можно говорить о том, что в наше время сложилась АнтиБиблия.  Такой неписанный кодекс поучительных историй, образов, цитат, песен, идей, установок и т.п., которыми человек руководствуется по жизни для ее обустройства, коммуницирования с ближними, выбора модели поведения. Конституция жизни, как говорит styxologist.

И верно. Если вы не живете по Библии, это не значит, что вы живете просто так и ничем не руководствуетесь. Но в отличие от Библии, АнтиБиблия позволяет оправдать и подкрепить наглядным примером любое поведение.

Например, Мерилин Монро – канонический образ блондинки. Все, что о ней знает простой обыватель – это неписанная «книга Мерилин», которую он «читает» по вечерам, смотря передачи о ней, разглядывая очередной глянец. Там он черпает примеры и наставления.

Что тут плохого? Ничего плохого в самой блондинке. Но мы, тем не менее, не знаем поучительных историй о простых блондинках, которые не трахали Кеннеди и не умерли от передоза, а были простыми хорошими соседками и матерями. В АнтиБиблии по определенным причинам такого нет. А образ Мерилин – это, по сути, легитимизация элитной проституции.

Даже мать Тереза – икона АнтиБиблии. Ведь скажите честно – сколько людей любили бы м.Терезу и уважали так же крепко, встреть они ее просто так в Калькутте, без мощного медийного сопровождения? А сколько людей любили плоды ее трудов, а сколько – ее популярность?...

Можно найти «книгу Майкла Джексона», «книгу Леди Ди», «книги Царей», «книгу поучений Джоджа Сороса» и т.д.

АнтиБиблия позволяет оправдать и легитимизировать самые несусветные поступки, а также снять часть ответственности и отвести от себя гнев и осуждение. Если вы едите кал – вы не конченый дебил, вы «как в фильме Пазолини» (Паз 11:12). А если еще посцыте под себя, то вы не больной – вы творчески подошли к прочтению работы гениального режиссера.

Да. Обязательное требование АнтиБиблии – публичность. Ведь цитируют – для узнаваемости. Без благодарного слушателя напротив, который живо отреагирует на знакомое движение и восторженно зааплодирует, цитата лишена смысла. Поэтому кал нужно есть публично. А простыня с разводами от мочи – теоретически – может быть выставлена в ПинчукАртЦентре.

Еще одно требование АнтиБиблии – массовость. Ведь все должны одинаково интерпретировать цитаты. Иначе, получится как с карикатурами пророка Мухаммеда. Но таких случаев становится все меньше.

Включению образа или истории в АнтиБиблию предшествует «каннонизация» (от слова «Каннский кинофестиваль») – то есть, «получение прессы», когда «об этом» на следующее утро говорят все (ой какой фильм! ой сиська выскочила! ой он так прыгал, так прыгал!). Ну вы ж понимаете, что речь не только о Каннах. Это может быть прямой эфир CNN, фото в сети, ролик в Ютьюбе, даже анекдот и т.п.

При этом АнтиБиблия касается не только светских хроник и медиаперсон. Куда более глубоко, жестко и всеохватывающе она касается самого заветного – социалки, семейной жизни, межличностных отношений. Этого всего даже больше, чем про блондинок.

Но мы этого не замечаем - потому что Библия это книга, а АнтиБиблия - нет. 

Да. В АнтиБиблии пока еще нет АнтиЕвангелия.

Продовжую експериментувати з кулінарними рецептами своїх друзів на жж. Цього разу спробувала пирога від n_tsynaiko От люблю я прості рецепти без зайвих заморочок і головне, що виходить завжди смачно.

Коли перетирала масло з цукром і жовтками, згадала, що ідентичне робила, коли днями готувала сирну бабку. Так само збивала білки і потім додавала до суміші, тільки у бабку замість борошна вкидала сир (той що творог), а замість цедри лимона горіхи. За рецептом пирога у тісто треба було ще грейпфрукт покласти, але йти за ним спеціально на ринок було ліньки, тож обійшлася тим, що мала вдома. Рецептні полуниці замінила на закриті вишні.

До і після


Ну, а це те, що лишилося з пирога за півдня. Тому чи смачно - судіть самі :-))

 

Моему отцу скоро 80. Ему присущи многие проблемы людей его возраста - страх смерти, одиночество, депрессии, потеря смысла жизни...
Пару лет назад он оформил на меня дачу под предлогом, что ему трудно за нее платить. Ну платить-то я согласна, но, как я сейчас понимаю, он хотел бы сделать из меня дачницу, хотел бы, чтобы я туда приезжала с детьми на лето (обычно он там один). Это не входит в мои планы и в планы моей семьи.

До настоящего времени мне удавалось лавировать, обещать приехать и не выполнять обещания, создавать иллюзию бурного интереса к даче на расстоянии. И вот отец перешел на тяжелую артиллерию. Он начал меня шантажировать, мол не приедешь, я на дачу не поеду. А я-то знаю, что он дачу любит и ждет ее всю зиму. Но мне она не нужна, я планирую ее продать, когда он не сможет туда ездить по здоровью. Сказать ему об этом я боюсь, боюсь его неадекватной реакции, проблем с сердцем и т.д.

И вот собственно мой вопрос? Можно ли старикам говорить правду? Можно ли с ними общаться как со взрослыми людьми или они более ранимые, как дети? Вот скажу я отцу, что мне его дача не интересна, что я ее продам при первой возможности, а он возьмет да и инфаркт схватит или вообще помрет. А как раньше вести себя уже не получается. 

Какие есть варианты решения подобных вопросов со старшим поколением?

як каже Олесь: "я тоді був якраз після свАрення".

Вперше подивився на компі театр, причому російський, це по Шмітту. Двічі бачив цей спектакль у нас в "Сузір'ї", і він мене так вразив, що почав шукати інфу про нього, виявилося, що москалі поставили його раніше за наших, назвали чомусь "Посвящение Еве" (наші "Приховане кохання", а сам Шмітт "Загадкові варіації" - у нас найкраща назва нмд). Але все одно я пошукав російський варіант, його показували по ТВ у них, і один мій учень на моє прохання завантажив по торренту. ТВ-постановка 2003 року. На мою думку дещо перегравали, але Шмітта зіпсувати неможливо, та й грають всі його на 99% по тексту.
Дізнався одну цікавинку: Ален Делон, як і майже всі актори кіно, починав з театру, але закинув його заради кіно. Так от, після 28-річної театральної перерви, у 1996-му він повернувся - саме заради того, щоб зіграти у французькій постановці. Спектакль йшов два роки, після чого Ален Делон знову пішов з театру.

Оскільки Тернопіль є столицею замкового регіону України, і в Тернопільській області збереглося найбільше замків (руїн), оголошується наступна акція, наслідком якої місто Тернопіль повинен стати гідним туристичним центромі і правдивою туристичною столицею регіону. Акція має на увазі наступне:

- реконструкцію-реставрацію замку до стану 17 століття.
- відновлення Єзуїтського костелу (перебудова теперішньої швейної фабрики назад у костел).
- закриття універмагу і відбудова на його місці парафіяльного костелу що стояв до 1954 року.
- надання Катедральному собору УГКЦ, церкві Різдва Христового та
  надставній церкві Возвдвиження Чесного Хреста рис туристичної привабливості.
- дослідження, розчищення і пристосування під туристичний маршрут Тернопільські підземелля.

Акція проводиться збором підписів всіх згідних з вищепереліченими пунктами.
Користувачам ЖЖ, які підтримують дану акцію, всіма силами поширювати даний пост :)

Не имея пока возможности сходить к психологу, пытаюсь разобраться в одиночку.
Меня бесит ложь и манипулирование во всех проявлениях. Собственно, беспокоит то, что мне стыдно за чувство гнева, которое возникает, когда я подозреваю кого-либо во лжи, т.к. я не знаю это наверняка. В результате подавляю и на выходе имею постоянно напряженные плечи и спину, что в свою очередь приводит к тому, что плохо сплю, не высыпаюсь и проч. А так как ложь и манипулирование - это норма в нашем обществе, то это для меня практически хроническая проблема. Сам психолог. Прошу понаезжать на меня, вдруг где меня заносит, а я не замечаю... Я буду брыкаться, играть в игру "да, но" - действительно, перепробовал уже много разного, чтобы с этим справиться. Но играть буду честно, если чего не пробовал - не буду брыкаться, т.к. действительно считаю, что чего-то не понимаю в этой жизни.

Шукав якось необхідну для одного шкандалю на одному форумі літературознавчу книжку за прізвищем автора, а Гугль, язви його хоч в один з його тисяч серверів, все підсовував мені статті й сайти про моряків. Я навіть подумав, що проти мене застосовано новий алгоритм ранжування результатів пошуку, так званий "поведінковий таргетинг".

Ну знаєте, "Бігун" таке практикує. Запитаєш хоча б раз у житті "шини зимові" на Рамблері, і до кінця світу читатимеш на всіх сайтах, де є "Бігун", лише рекламу автомобілів, бо ці розумники записали в скрижалях, що ти автомобіліст, а ти неіякий не шофер, а літератор, шини шукав для достовірного фактажу в детективі про Аніськіна, але дурному роботу вже ніц не доведеш. Про моряків я шукаю часто, але Гугль в такому прямолінійному жлобстві до того помічений не був. А тут я аж засумнівався.

Начебто і прізвище не дуже розповсюджене, і автор серед українських літературознавців досить відомий і цитований, але - жодного натяку. Замість нього Гугль мені все моряків підсовує. І яких моряків. Останнього гардемарина Росії якогось -  випускника Морського кадетського корпусу, що відійшов у кращий світ  лише в 1995 (ого!), якісь підручники з суднових двигунів внутрішнього згорання та теорії будови судна, якісь згадки про джазмена капітана Колбасьєва (так, саме той з "Ми з джазу"), секретаря спілки (їхньої) Леоніда Соболєва, який написав про Федю з наганом, і т.д., до єдиного вірменського адмірала Ісакова включно. Коли в Гуглі виліз знайомий мені сайт Віктора Конецького (бо який же колишній моряк не бував на сайті Конецького хоча б раз у житті), я не втримався і пішов на того останнього гардемарина подивився на фото під час якогось збіговиська "клубу веселих капітанів" у Конецького.
Судячи з розмірів келиха, з якого причащалися капітани, це справді був дуже веселий клуб.




Потім я оговтався й продовжив пошуки необхідної мені книжки. Бо я шукав аж ніяк не блискучих морських офіцерів у кітелях з золотими ґудзиками, а твір одного маркововчкознавця - якогось дядька у вишиванці під сірим професорським піджачком і стереотипному пенсне над шевченківськими вусами.

Згадки про цього шановного пана-професора можна знайти на будь-якому сайті, присвяченому Марку Вовчку. Ось, наприклад.

3.Лобач-Жученко Б. Марко Вовчок. – К.,1987.
4. Лобач-Жученко Б. Марко Вовчок як прототип Анни Одинцової з роману І.Тургенєва «Батьки і діти» // Рад. літ-знавство. – 1989. - №3. – С.65-70.

6. Листи Марка Вовчка: У 2-х тт. / Упоряд. Лобач-Жученко Б., Дорошкевич В. – К., 1984.
7. Лобач-Жученко Б. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. – К.,1983.

Дуже гарні й загальновідомі книжки (ви ж не сумніваєтеся, що я їх усі прочитав ще коли писав курсову з Марка Вовчка, еге ж?), в яких межу між детективом і літературознавством дуже важко провести.

А потім мені нарешті потрапила на очі фотографія отого професора в піджачку. Ну, без вусів, але типовий професор, з шотландською борідкою замість вусів. Я придивився і зрозумів, що натрапляв весь час на одну й ту ж людину. І мої уявлення про українських літературознавців далекі від істини.



Людина ця - Борис Борисович Лобач-Жученко, онук письменниці Марка Вовчка, випускник Морського кадетського корпусу, один з перших морських авіаторів у світі, письменник і історик літератури.

ЗІ. Якщо кого цікавить, для якого шкандалю потрібна була книжка, то шкандаль називався "Проблема авторства текстів Марка Вовчка" - столітній холівар українського літературознавства :)